Назар Білик "Дощ"

Власне назва роботи - «Дощ» - досить загальна та умовна. Чоловіча фігура з краплею на все обличчя, підняте до неба...



У формальному плані начебто цілком просто і зрозуміло. Але використана цією формою метафора, власне її зміст - розкриває мої особисті роздуми про людину. Перш за все, робота присвячена внутрішньому її діалогу, який вона веде з собою, це певне запитування, певний пошук смислів, виявлення внутрішніх невирішених питань, які виникають протягом життя у кожного з нас. У пошуку відповіді на них людина і піднімає обличчя до неба.



Крапля води тут символ діалогу, який з'єднує людину з її Творцем і з усім різноманіттям життя. Власне форма людської фігури продиктована простим тлумаченням: у неї пухка і пориста структура, схожа на висохлу від посухи землю, коли вона жадібно вбирає воду. Крім того, тут я скористався грою з масштабом, зробивши краплю казково великою, тим самим підказавши і нагадавши людині, що як частина природи вона не більша за комаху.



На додаток до сказаного - приблизно таке моє розуміння всієї серйозності питання взаємодії людини та навколишнього середовища в їх нерозривному співіснуванні.