Роман Мінін “Килим обіцянок”

7068

 

 

Масштабна композиція «Килим обіцянок» – панно, виконане у кращих традиціях монументального мистецтва, присвячене темі відносин у суспільстві.

 

Обіцянки, обітниці, заповіти, пакти, угоди, домовленості, кредити, шлюби, ритуали − механізми скріплення нашого суспільства, це зв’язок людини з Богом, людей одне з одним і кожного з собою. Відповідальність за обіцянки – найбільш простий і переконливий мотиватор, який надає сил і надихає на героїчні подвиги. Коли обіцянка дана прилюдно, перед прихильною більшістю суспільства, тоді тим сильніше вона домінує у схваленні й прийнятті важливих рішень, від яких залежить доля окремого індивіда й суспільства в цілому.

 

На мій погляд, це єдиний безвідмовний за всіх часів маніпулятор суспільства, ментальна пастка, до якої більшість самохіть готова потрапити просто тому, що це зручно. До неї потрапили мільйони громадян колишнього радянського простору, вона і є головною причиною збройних конфліктів. Найхимерніші політичні жахи й страхіття, які лишень спроможні були собі уявити ці географічні сусіди, стають реальністю. І все це лише тому, що обіцянки діаметрально протилежні. Здоровий глузд  поступається будь-якій дурній обітниці, виголошеній у стані афекту й публічно. У своїй роботі я образно змалював механізми, якими кожна обіцянка й всі вони разом сплітають непорушно-цупкий килим історії.

 

Роман Мінін

 

 

Роман Мінін — художник-монументаліст, який зберігає вірність жанру в своїх численних технологічних експериментах — від стін і полотен переходячи до фотографії, інсталяцій, принтів, кінетичних скульптур, лайтбоксів. Масштабна композиція "Килим обіцянок"панно, виконане в кращих традиціях монументального мистецтва, присвячене актуальним соціально-політичним подіям в Україні.

 

Працюючи з гострими соціальними темами, художник апелює тут до ключового персонажа усієї своєї творчості — донбаського шахтаря, який втілює в інтерпретації Мініна образ героя і людини взагалі. Через цей образ і його історію автор оповідає як про долю конкретного регіону і його жителів, так і про глобальні загальнолюдські проблеми. Складний час радикальних трансформацій, політичних і економічних колізій плодить багато міфів і очікувань, народжує величезний потік інформації, але ще більший потік обіцянок. Вся наша реальність конвенціональна, вона складається з договорів, пактів, угод — між державами, спільнотами, окремими індивідами, обітниць перед Богом, іншими людьми, самим собою. Мінін розмірковує про обіцянку як про рушійну силу, мотиватор, що спонукає до дії. Дані публічно обіцянки роблять нас своїми заручниками, перетворюючись в механізм маніпуляції. І маніпуляція тим потужніша, чим ширше задіяна аудиторія, що перетворює обіцянку в потужний важіль управління соціумом.

 

"Найстрашніші політичні жахіття, які тільки можна було уявити географічним сусідам, стають реальністю. Все тому, що обіцянки діаметрально протилежні, і вектор їх спрямованості теж. Здоровий глузд поступається будь-якій дурній обіцянці, зробленій в стані афекту і публічно. Це чарівна простота. Долі мільйонів заради обіцянки. Залишається тільки побачити механізми, які міцно сплітають кожну з обіцянок в один килим історії " — говорить Мінін.

 

Сама назва роботи відсилає до властивої багатьом культурам народної традиції вішати килими на стіну в будинку. Орнаментовані ткані полотна традиційно виконували містичну функцію оберега і чисто практичну — утеплювача. За радянських часів, втративши свої ритуальні значення, візерункові килими були присутні в якості декоративного елемента чи не в кожній другій квартирі по всьому СРСР. Звідси — нова конотація. Килим як завіса, килим як картина світу. Метафора завіси багата посиланнями та асоціаціями. Це завіса між життям земним і потойбічим, правдою і брехнею, реальністю і ілюзією. Зрештою — театральна завіса безкінечної вистави нашого життя.

 

Пробратися через купу ілюзій і переплетення бажань та обіцянок, яким не судилося збутися, до суті, до істини — мета, ймовірно, утопічна. Але Мінін ставить собі цю мету, будучи адептом "великого" мистецтва, і вірячи в його можливість змінювати світ.

 

"За полотнами наших амбіцій, за гардинами нашої гордості, за шторами наших обіцянок є нове життя. В глибині себе ми відчуваємо цей сакральний сигнал нашої природи. Цей сигнал не придуманий людьми, він мудріший за наші обіцянки, він яскравіший за наше сприйняття світу і часу. Це сигнал майбутнього. І якщо ви його відчуваєте, значить майбутнє вибрало вас" (Роман Мінін).

 

Епічність, насиченість символами і графічна виразність, характерна для оповідань Мініна, безпосередньо пов'язана з суттю робіт художника, які є свого роду міфами, легендами про шахтарський край і про певний історичний етап, який ми проходимо зараз. Мінін наповнює соціально-історичний контекст містичними смислами, надаючи гострій темі теперішнього часу актуальність фундаментальну, позачасову. Художник тче свій килим історії з усіма її досягненнями і негараздами, перемогами і поразками, народженнями і смертями, помилками і осяяннями.

 

Наталія Маценко, мистецтвознавець